Методика «Маски» (адаптовано О. Мойзріст, оригінал Т.Д. Марцинковська) — це проективна діагностика для дітей 5-7 років, спрямована на виявлення переважаючого настрою, емоційного стану та соціального статусу в групі. Дитині пропонують обрати маски (радість, сум, гнів, спокій) та пояснити свій вибір, що допомагає оцінити її емоційний розвиток.

• Мета: Визначити емоційний стан, настрій та особливості емоційного розвитку дитини.
• Вік: 5–7 років (старший дошкільний/молодший шкільний вік).
• Обладнання: 4-6 паперових масок (або карток), що зображують різні емоційні стани: радість, сум, гнів, намагання керувати/спокій (або варіанти: весела, сумна, зла, замислена).
• Процедура: Дитині пропонують гру «Маски» (хто з дітей яку маску вдягнув би). Завдання — вибрати маску для себе, а також для друзів чи несимпатичних однолітків. 

Інструкція: Подивися на ці обличчя. Як ти думаєш, яке обличчя найчастіше буває у тебе, коли ти дивишся на дітей своєї групи (свого класу)? А на кого з них ти дивишся зазвичай ось так (показують кожну з масок по черзі)? А хто з дітей на тебе найчастіше дивиться ось так? (Знову показують по черзі кожну з масок).

Чотири маски викладають в ряд перед дитиною. Після того як вона вибрала одну з них, відповідаючи на перше запитання, кожну з масок по черзі дають дитині і задають питання, на кого вона так дивиться або хто на неї так дивиться. Приймається будь-яка відповідь, в тому числі і відмова відповідати.

Обробка і інтерпретація результатів

Інтерпретація результатів:

1. Вибір «радісної» маски: Свідчить про позитивний емоційний настрій, гарне самопочуття в групі.
2. Вибір «сумної» або «злої» маски: Вказує на пригніченість, тривожність або наявність конфліктів.
3. Аналіз відповідей: Психолог звертає увагу на впевненість вибору та пояснення дитини, чому саме ця маска підходить.

Методика допомагає швидко визначити емоційну атмосферу в групі та виявити дітей, що потребують психологічної підтримки.

Емоційний стан дитини в групі проявляється у виборі маски з певним настроєм (хорошим або поганим) під час відповіді на перше питання.

Підраховують, скільки разів були обрані маски з хорошим і поганим настроєм у відповіді на питання: «На кого з дітей ти дивишся ось так?».

Якщо дитина задоволена своїм місцем в групі, кількість усміхнених масок значно перевищує кількість сумних. Цей показник важливіше показника статусу (лідерства або знехтування) дитини, так як показує задоволеність дітей тим місцем, яке вони займають.

У разі нехтування мова може йти про дітей, котрі воліють спілкуватися з однолітками вдома, у дворі, а не в класі або групі, і саме тому вони не відчувають тривоги через те, що тут з ними мало спілкуються. Цей варіант може бути пов’язаний і з небажанням дитини активно спілкуватися, її незацікавленістю в контактах з однолітками. В той же час і лідери можуть бути не задоволені своїм становищем, якщо вони претендують на більш високе місце в групі або прагнуть до спілкування з кимось із тих дітей, хто входить до іншої групи і не підпорядковується даному лідерові. Таким чином виявляються так звані «пасивні» і «активні» відчужені, тобто діти, які спокійно переносять свою відчуженість і не прагнуть до спілкування, і діти, які переживають свою відгородженість від групи.

Підраховують також і кількість виборів «домінування і підпорядкування» – як у першому питанні (це найважливіший показник), так і у наступних відповідях. Особливо це важливо для дітей, невдоволених своїм статусним місцем. Ті діти, у яких проявляється прагнення до домінування, не задоволені, як правило, своїм статусним місцем. Їх не влаштовує просте спілкування з однолітками, вони готові краще взагалі перервати спілкування з ними, ніж підкорятися. При корекції таких дітей їм важливо показувати навички організації діяльності однолітків, їхніх ігор, а не просто вводити їх у групу на будь-які ролі. Діти, в яких проявляється тенденція до підпорядкування, не задоволені саме своєю відчуженістю і готові до спілкування в будь-якій формі. Ці діти з готовністю приймуть будь-яку допомогу дорослого, в той час як діти першої групи до такої допомоги ставляться насторожено, часто вважаючи за краще пробиватися самостійно.

(Мойзріст О. Визначаємо своєрідність емоційного розвитку дитини/ Практичний психолог: дитячий садок, 2017, №4. – С.34-42)