5 історій про те, як батьки психологічно травмують дітей

родители изверги

Я дитячий психолог, і часом моторошно втомлююся. Моя головна проблема – батьки моїх маленьких клієнтів,  які самі їх травмують. Адже всі проблеми – через дитинство, а точніше – від батьків. Вони – приклад наслідування для дитини.

От не знаю – це особисто мені так «щастить» або й справді мало не у половини дітей, яких до психолога направляють лікарі чи педагоги з підозрою на різні розлади (саме так до мене приходить більшість клієнтів), діагноз один: навколишні дорослі – ідіоти.

1. Чотирирічний хлопчик поводиться агресивно, кидається на інших дітей на майданчику і ображає молодшу сестричку. Вже через десять хвилин спілкування з його мамою та вітчимом все стає очевидно. У сім’ї навіть дорослі не знають слів «вибачте», «будь ласка» і «спасибі», у них прийнято спілкуватися за допомогою крику один на одного, обіцянок «зараз як вріжу» і так далі. Найбільш лагідне, що при мені сказали дитині – «Замовкни!» І взагалі, вітчиму дитини (старіючому гопнику, якому за паспортом за сорок, а по розуму – років 13-14) здається, що навчити малюка на будь-які слова бабусі відповідати «Закрийся, с * ка стара! »- відмінний дотепний жарт. Загалом, немає у хлопчика ніяких розладів, просто на батьків він схожий.

2. Шестирічна дівчинка Саша говорить про себе в чоловічому роді і намагається всіх переконати, що вона хлопчик Саня. Розлад гендерної ідентифікації? Нічого подібного. Просто тато з мамою хотіли іншого сина і з дитинства твердять дочці, як шкода, що вона не народилась хлопчиком, на будь-який прояв слабкості кажуть: «Що ти як дівчисько ?!» (нічого, що ваша дитина взагалі-то і є дівчисько ?! ), а прохання купити красиві туфлі сприймають як ознаку, що дочка виросте повією – це слово вона вже відмінно знає. Зі старшим братом дівчинки при цьому носяться як з писаною торбою: він же хлопчик. У Саші, природно, два виходи: або навіки визнати себе людиною другого сорту, або намагатися хоч якось стати людиною першого сорту. Вона вибрала останній варіант, і це абсолютно нормально для людини зі здоровою психікою (хай і маленького). Ненормально – так загадити розумну і не по роках розвинену голову дівчинки ще до школи!

 

кактуси  Велике різноманні метафоричних карт та ігор 

 

3. Першокласник постійно намагається лізти до інших дітей в труси, прилаштовується ззаду, імітуючи статевий акт, і вмовляє дівчаток станцювати стриптиз … Підвищений інтерес до цієї теми в такому ранньому віці може бути симптомом декількох великих проблем. Або дитину розбещували, або у нього серйозний гормональний збій (дорослий гормональний набір в тілі дитини), або деякі проблеми з корою головного мозку … Однак з’ясовується, що просто тато дитини вважає абсолютно нормальним в присутності сина дивитись порно: «А що такого, він же маленький, не розуміє нічого. А якщо і розуміє – нехай мужиком росте, ги-ги-ги ».

4. Десятирічна дівчинка буквально ненавидить усіх хлопчиків і будь-які натяки на міжстатеві стосунки, на сусіда по парті, який сказав, що вона гарна, налетіла фурією і розбила йому ніс. З’ясовуємо, що вся ситуація виникла через маму дівчинки. Це мати-одиначка. Жінка з бурхливим, але не дуже щасливим особистим життям. Череда «нових тат», деякі з яких не протрималися й трьох місяців (а один з них дівчинку ще й бив), і «ми з нею як подружки, я їй все-все розповідаю». Дитина з раннього дитинства в курсі, у кого з маминих «дядь» проблеми з потенцією, у кого – ревнива дружина, підстерігає маму на роботі біля прохідної (після цього на обличчя довелося накладати два шви), хто «жмот, навіть колечко не купив» , від кого вона зробила три аборти і так далі. Мама щиро вважає, що готує дівчинку до дорослого життя. Дівчинка вважає, що «доросле життя» – це тільки нескінченні розбирання з чиїмись дружинами, аборти, проблеми з потенцією, і в труні все це бачила (і її в даному випадку складно не зрозуміти).

5. Десятирічний хлопчик. Рідкісний випадок: дитину привела мама. Із запитом «Зробіть що-небудь, він дратує батька» (взагалі, пошук «кнопки», на яку можна натиснути, щоб дитина стала зручним – улюблена тема батьків, які приводять дітей самі). Загалом, ситуація майже класична: тато час від часу знаходить нову любов і йде до неї, потім мама «відвойовує» його назад борщами і шовковими халатиками, деякий час у сім’ї ідилія, а потім все повторюється. Проміжки стають все коротшими, а дитина взагалі «все псує» – відноситься до тата як до тата, а не як до східного падишаха. Нещодавно – подумати тільки! – Попросив страждаючого від похмілля батька допомогти йому вирішити задачу (отримав такий запотиличник, що відлетів до стіни). Відповідь «Краще, блін, татові випишіть цілющий пендель!», Ясна річ, в рамки професійної етики не входить, але це чи не головне, що в даному випадку приходить в голову.

Всі описані випадки – буквально за останній місяць. Поки всі ці (і багато їм подібні) діти – лише нормальні малюки, яким не пощастило з родиною. Але пройде зовсім небагато часу – чужі діти, як відомо, ростуть дуже швидко – і вони перетворяться в цілком дорослих, що перетворяться упирів, які будуть калічити вже наступне покоління малюків. І як зупинити цей конвеєр з виробництва моральних калік – я не знаю.

Переклад з російськоі
Джерело: www. fit4brain.com

Advertisements

10 thoughts on “5 історій про те, як батьки психологічно травмують дітей

  1. Vic Tymoshenko коментує:

    Ну, це кунсткамера якась, а не дорослий світ. Ви справді думаєте, що подібні тварини будуть серед читачів цього сайту? Якщо ні, то для чого ця стаття? Ретельніше добирайте матеріали і враховуйте відмінності менталітету по той і сей бік східного
    кордону.

    Подобається

  2. Вероніка коментує:

    це актуальна проблема, на жаль, для нашого суспільства. добре тим, хто з таким не стикався. не дарма я за те, щоб відбирати дітей у батьків і вчити їх у школі на кшталт самерхілу) але відбирати – не означає залишати спілкування, якщо батьки нормальні і навіть ні..хоч це все складно

    Подобається

  3. Наталья коментує:

    Спасибо. Очень важная информация. К сожалению, много “неосознанных” родителей и наш долг им помогать. С удовольствием буду читать ваши статьи.

    Вподобано 1 особа

  4. Dmitry коментує:

    Spasibo bolshoe ,s udovolstviem prochital vashu statiyu,i s uzhasom osoznal chto imeyu te zhe problemi.Postarayus nachat s sebya,i yluchshit zhizn moih detey,ya ne imeyu v vidu materialno,no v plane detstkogo razvitiya nesomnenno.Na samom dele ne bivaet plohih detey a bivayut plohie roditeli,ya ne nauchilsya vospitivat svoih malishey v lubvi hotya staralsya im dat vse neobhodimoe.Mne banalno ne hvatilo zhiteyskoy mudrosti,seychas imeyu problemi.Malo dat detyam krishu i edu nado ponimat i znat kak ih pravilno vospitivat.Spasibo vam bolshoe,luchshe nachat pozdzhe chem nikogda i prekratit iskat vinovatih v sobstvennoy nekompetentnosti.

    Вподобано 2 people

  5. Nata коментує:

    У мене проблема з шести річною дівчинкою. З її батьком ми розлучились коли їй було 3 рочки. Вона важко переживала це просила купити новогл тата. Зараз у нас є і тато і сестра. Але дитина ігнорує нас. Не чує! По десять раз до неї потрібно говорити. Робить все на зло

    Подобається

  6. Mary коментує:

    Все описанные ситуации не имеют отношения ни к моим детям, ни к нас-взрослым. Но есть явные проявления агрессии у каждого предыдущего ребенка, к каждому последующему. А вот через одного уже любят. Как тут быть. Племянник(живем вместе) обижает постоянно моего старшего сына, старший сын недолюбливает, а раньше неоднократно даже бил(не избивал, но руку поднимал) на мою дочь, а вот младшего сына очень любит и племянника, который его вечно обижает тоже. Дочь обижает, но гораздо лояльней мальчишек младшего сына, но при этом любит обоих старших. Младший любит всех:)

    Подобається

  7. Марина коментує:

    У своїй практиці стикаюсь з такими ситуаціями, коли діти від стресів (крикув у домі в досить “нормальній”, “благополучній” сім’ї) втрачають за рік зір на 40-50%!!! Коли у зовні дружній і милій родині ніхто не спілкується: немає спільних традицій, час кожен проводить сам у своїй кімнаті: “За тиждень на роботі так наробишся, що хочеться просто відпочити від усього” – пояснення. А в цей час діти стикаються з “дорослим життям” – когось згвалтували, когось зрадили, а поділитись ні з ким… всим “не до цього”. І глибоку депресію у дитини помічають, коли дівчина вже їсть 1 раз в 3 дні… А те, що вона йшла до цього стану 2 роки – ніхто не помітив… От тільки не їсть… І це в “нормальних” сім’ях!!!
    І в терапії таких сімей на перший план виступають домашні завдання – спільне, позитивне проведення часу.
    В довершення, хочу побажати мудрості батькам і професіоналізму психологам.

    Вподобано 1 особа

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s