У 1970 х доктор Т. Беррі Бразелтон вивчав новонароджених, зокрема, чи можуть вони відчувати відчай або депресію. У відеозйомках, від яких розривається серце, видно маленьких дітей, які плачуть, щоб домогтися реакції від мами, і якщо у них не виходять, то вони плачуть ще голосніше.
Через певний час, випробувавши всі спроби зловити погляд матері, дитина досягає піку терпіння і починає відвертатися, не маючи сил більше докладати безплідних зусиль. Зрештою дитина відвертається і відмовляється дивитися на матір. Потім вона повертається, і намагається викликати реакцію. І кожного разу вона відвертається на все більш довгий і довгий термін. Зрештою дитина нахиляє голову, затихає, і демонструє всі ознаки відчаю.
Як писала Лінда Палмер в книзі “Хімія Прихильності”, нейронні і гормональні зв’язки, які є у дитини і в батьків, що допомагають їм розвинути взаємну прихильність, є одними з найсильніших у природі. Як тільки народилася дитина, гормональні системи контролю і мозкові синапси починають діяти як постійні структури у відповідності з тим, що переживає дитина. Непотрібні рецептори мозку і нейронні зв’язки зникають, а нові, які підходять того світу, що оточує дитину, посилюються (частина розвитку мозку, яка відбувається в перші 3 роки).
Постійний тілесний контакт та інші прояви турботи батьків виробляють постійний високий рівень окситоцину в дитини, який в свою чергу пригнічує реакцію на стресові гормони. Багато психологічних досліджень показали, що, залежно від поведінки батьків, високий або низький рівень окситоцину в мозку дитини приводив до формування постійної структури реакції на стрес. Діти, що формуються в позитивних емоціях і високому рівні окситоцину починають проявляти характеристики “впевненої дитини і дитини, яку люблять”, діти ж, яких залишають плакати, ігнорують, позбавляють спілкування, злобно реагують на їхній прояв емоцій, плач, виростаючи, проявляють характеристики “невпевненої, дитини, дитини, яку не люблять”, а потім підлітка, і пізніше дорослого.
Характеристики “невпевненості” включають в себе асоціальну поведінку, агресію, нездатність до тривалих стосунків, душевні хвороби і нездатність справлятися зі стресом.
Дитячий психолог 