У процесі проведення пісочної психотерапії виділяють три стадії гри з піском: хаос, боротьба і вирішення конфлікту.

На стадії “хаосу” дитина бере велику кількість іграшок, безладно розставляє їх на піску, часто перемішує.

Подібні дії відображають наявність тривоги, страху, сум’яття, недостатньо позитивної внутрішньої динаміки. Через “хаос” відбувається поступове “проживання” психоемоційного стану і звільнення від нього. Багаторазове повторення психотравмуючої ситуації, дозволяє змінювати емоційне ставлення до неї. Стадія “хаосу” може займати від 1 до декількох занять. Можна помітити, як від картини до картини зменшується кількість використовуваних фігурок і з’являється сюжет.

Стадію “боротьби” можна спостерігати у складних дітей, підлітків, дорослих. На пісок несвідомо переносяться внутрішні конфлікти: агресія, образи, тривога, нездужання, реальні конфліктні взаємини та ін. Істоти в пісочниці вбивають один одного, відбувається сутичка, війна, важке протиборство. Через деякий час може з’явитися герой або сили, які наводять лад і відновлюють справедливість.

На стадії “вирішення конфлікту” можна спостерігати більш благополучну картину: мир, спокій, повернення до природних занять.

Юнг стверджував, що процес “гри в пісок” вивільняє заблоковану енергію і “активізує можливості самозцілення, закладені в людській психіці”.

Гру з піском не можна інтерпретувати. Психолог повинен виконувати роль уважного глядача. Позиція психолога – це “активна присутність”, а не керівництво процесом. Звільнення пригніченої енергії призводить до її трансформації, що дозволяє направити трансформовану енергію на розвиток особистості та подальше навчання.

Переклад з російської
Автор: Мешавкіна Тетяна Федорівна

Більше інформації про пісочну терапію дізнавайтесь тут