Дитячий апперцептивний тест

на головну

Дитячий апперцептивний тест (Children’s Apperception Test – САТ) розроблений Леопольдом і Сонею Беллак і належить до класу інтерпретативних методик, де проектується значимий зміст потреб, конфліктів, установок особистості. За допомогою даної методики можна виявити:

  • провідні потреби і мотиви;
  • особливості сприйняття і ставлення дитини до батьків (у тому числі до батьків як до подружньої пари);
  • особливості взаємин дитини з сиблінгами;
  • зміст внутрішньоособистісних конфліктів як наслідок фрустрації провідних потреб дитини;
  • особливості захисних механізмів як способів вирішення внутрішніх конфліктів
    агресивні фантазії, страхи, фобії, тривоги, пов’язані з ситуаціями фрустрації
    динамічні та структурні особливості поведінки дитини в середовищі однолітків.

Ще Фрейд помітив, що діти охочіше ідентифікують себе з тваринами, ніж з людьми. ДАТ створений, щоб полегшити розуміння дитячого ставлення до найбільш значущих фігур і стимулів. У тесті представлено певну кількість основних ситуацій, які можуть відображати прояв поточних проблем дитини. Зображення були розроблені для отримання відповідей на основні проблеми – зокрема, проблеми конкуренції братів і сестер, ставлення до батьків і те, якими вони сприймаються, фантазії дитини про агресію, про прийняття дорослого світу, про її страх залишитися одній, про поведінку, що стосується туалету та батьківські реакції на це.

Тест призначений для обстеження дітей у віці від 3 до 10 років. Час проведення тесту – 30-40 хв.

Процедура проведення
Дослідження проводиться індивідуально, позиціонуючи не як тест, а як гру. Після встановлення контакту з дитиною, їй показують картинки. Можна сказати: “Ми збираємося пограти в гру. Ти будеш розповідати історії про картинки, які я тобі дам. Розкажи, що відбувається, що тварини роблять зараз. “У відповідний момент дитину можна запитати про те, що було в оповіданні до моменту, який демонструється і що трапиться після.

Стимульний матеріал можна скачати тут

Всі відповіді записуються буквально і пізніше аналізуються. Слід записувати також всі коментарі і дії дитини, які стосуються розповіді.

Після того, як складені всі розповіді, можна повернутися до кожної з них для уточнення окремих моментів, наприклад: чому персонаж названий саме так, а не інакше, вказано саме це місце дії персонажів, саме цей вік, і т.п., і навіть чому саме так закінчено розповідь.

Краще тримати всі картинки за межами погляду дитини, тому що маленькі діти мають тенденцію грати з усіма картинками відразу, вибирати їх випадково для розповідання історій.

Картинки були пронумеровані і впорядковані в певній послідовності з певних міркувань, тому слід показувати їх в певному порядку. Якщо дитина неспокійна, можна зменшити тест до тих декількох картинок, які висвітлюють специфічні проблеми. Так, дитині, яка безперечно має проблему конкуренції з братом чи сестрою, можна дати картинки 1 і 4 і т. д.

Аналіз результатів
Аналіз оповідань будується наступним чином:

  1. Знаходження “героя”, з яким досліджуваний ідентифікує себе. Розроблено ряд критеріїв, що полегшують пошук “героя” (наприклад, докладний опис думок і почуттів будь-якого з персонажів, збіг з ним за статтю та віком, соціальним статусом, вживання прямої мови та ін).
  2. Визначення найважливіших характеристик “героя” – його почуттів, бажань, прагнень, або, за термінологією Г. Мюррея, “потреб”. Також виявляється “тиск” середовища, тобто сили, що впливають на “героя” ззовні. Як “потреби”, так і “тиск” середовища оцінюються за п’ятибальною шкалою залежно від інтенсивності, тривалості, частоти і значення їх у сюжеті оповідання. Сума оцінок за кожною змінною порівнюється зі стандартною для певної групи досліджуваних.
  3. Порівняльна оцінка сил, що виходять від “героя”, і сил, що виходять з середовища. Поєднання цих змінних утворює “тему” або динамічну структуру взаємодії особистості і середовища. Зміст таких “тем” становить:
  • те, що досліджуваний реально здійснює;
  • те, до чого він прагне;
  • те, що ним не усвідомлюється, проявляючись у фантазіях;
  • те, що він відчуває в даний момент;
  • те, яким йому уявляється майбутнє.

У підсумку дослідник отримує відомості про основні прагнення, потреби досліджуваного, впливи, що діють на нього в конфліктах, що виникають у взаємодії з іншими людьми, і способах їх вирішення, іншу інформацію.

Опис і типові реакції на малюнки ДАТ
Малюнок 1 («Курчата за столом»)
1
Курчата сидять за столом, на якому велика миска з їжею. З одного боку велика курка, нечітко окреслена.
Відповіді обертаються навколо їжі, чи достатньо дитину годував кожен з батьків. Теми конкуренції братів – сестер зводяться до того, хто отримає більше, хто краще себе поводить і т.д. Їжа може виявитися підкріпленням або, навпаки, дитина від неї відмовляється, вважає її небезпечною. Основні проблеми пов’язані із задоволенням або фрустрацією, харчовими проблемами і т.п.
Малюнок 2 («Ведмеді перетягують канат»)
2
Один ведмідь тягне канат в одну сторону в той час, як інший ведмідь з ведмежам тягнуть в інший бік.
Цікаво спостерігати, чи ідентифікує себе дитина з фігурою, яка співпрацює з батьком чи матір’ю. Це може виглядати як серйозна боротьба, що супроводжується страхом чи агресією. Більш м’яко ця картина може здаватися грою (в перетягування каната, наприклад). Так сам канат можна розглядати окремо – канат порвався – це є джерелом подальшої небезпеки.
Малюнок 3 («Лев з трубкою»)
3
Лев з трубкою і тростиною, який сидить у кріслі, в нижньому правому кутку маленька миша з’являється в норі.
Лева зазвичай бачать як фігуру батька, екіпірованого такими предметами, як трубка і тростина. Пізніше це може бачитися як інструмент агресії або може бути використано, щоб зробити батьківську фігуру старою, безпорадною, яку не потрібно буде бояться. Якщо лев сприймається як сильна батьківська фігура, важливо відзначити – м’який він чи сильний і небезпечний.
В миші більшість дітей бачать дитину і часто ідентифікують з собою. У цьому випадку, за допомогою хитрості і обставин мишу можна зробити більш сильною. З іншого боку, вона може бути повністю у владі лева. Деякі діти ідентифікуються з левом, даючи підтвердження конфлікту між покорою і автономією.
Малюнок 4 («Кенгуру з кенгуренятами»)
4
Кенгуру в дамському капелюшку на голові, несучи сумку з молочними пляшками. У її сумці кенгуреня з повітряною кулею, на велосипеді старше кенгуреня.
Тут зазвичай проявляються теми конкуренції з братом чи сестрою, чи занепокоєння з приводу появи малюка. У той же час, тут проглядається зв’язок з матір’ю – часто важлива риса.
Іноді дитина, яка старша, ідентифікує себе з немовлям в сумці. Це показує регресивне бажання з метою бути ближче до матері. З іншого боку, дитина, яка реально молодша, може ідентифікувати себе зі старшою, це означає її бажання незалежності і влади. Сумка може давати харчові теми. Також може бути введена тема втечі від небезпеки. Це може бути пов’язано з несвідомим страхом в області взаємин батька і матері, сексу, вагітності.
Малюнок 5 («Два ведмежати в ліжечку»)
5
Затемнена кімната з великим ліжком на задньому плані. Дитяче ліжко на передньому плані, в якій два маленьких ведмедика.
Дитина розглядає те, що відбувається між батьками в ліжку. Ці історії добре відображають здогадки, спостереження, збентеження і емоційні переживання у цих дітей. Дві дитини в дитячому ліжечку – дає теми про взаємні маніпуляції і дослідження між дітьми.
Малюнок 6 («Ведмеді в затемненій печері»)
6
Темна печера з двома фігурами ведмедів, нечітко окресленими, на задньому плані; ведмежа, що лежить попереду.
Цей малюнок використовується разом з малюнком 5. Тут може бути відображенно ревнощі. Також проблема мастурбації під час перебування в ліжку може проявитися як в реакціях на малюнок 5, так і на малюнок 6.
Малюнок 7 («Розлючений тигр і мавпа»)
7
Тигр з оголеними іклами і кігтями, що стрибає на мавпу, яка також стрибає в повітря.
Тут демонструються страхи, уникнення агресії і способи боротьби з ними. Часто стає очевидною ступінь напруги дитини. (Це може бути настільки сильним, що веде до відкидання малюнку)
Малюнок 8 («Доросла мавпа розмовляє з маленькою мавпочкою»)
8
Дві дорослих мавпи сидять на канапі і п’ють з чайних чашок. Одна доросла мавпа сидить на подушечці і розмовляє з маленькою мавпочкою.
Тут часто виявляється роль, в яку дитина поміщає себе всередині сімейного сузір’я. Її інтерпретація головної (на передньому плані) мавпи як фігури батька чи матері, стає значущою щодо сприйняття цієї фігури як доброї мавпи, або як такої, що сварить.
Малюнок 9 («Зайченя в темній кімнаті»)
9
Темна кімната проглядається з освітленої кімнати через відкриті двері. У темряві – зайченя, яке сидить у дитячому ліжку, дивиться в двері.
Тема страху темряви, самотності, страху бути покинутими батьками, задовольняють нашу цікавість за допомогою того, що може бути в такій кімнаті або загальної відповіді на малюнок.
Малюнок 10 («Цуценя на лапах дорослого собаки»)
10
Цуценя, що лежить на лапах дорослої собаки, обидві фігури мають мінімум виразних ознак, фігури розташовані на передньому плані у ванній кімнаті.

Ітерпретація результатів

1. Головна тема
Перш ніж аналізувати окрему розповідь, ми мали б більш міцну позицію, якщо б змогли виявити певний загальний знаменник або загальну тенденцію ряду оповідань. Так, наприклад, якщо головний герой у кількох оповіданнях голодний і вдається до крадіжки, щоб насититися, цілком резонно зробити висновок, що ця дитина поглинена думками про те, чого їй не вистачає, – про їжу в буквальному сенсі, або вона відчуває загальну незадоволеність, і ці думки витісняють всі інші. Таким чином, інтерпретація окремої розповіді пов’язана з загальними факторами поведінки. У цьому сенсі ми можемо говорити про тему одного або кількох оповідань. Тема може бути, звичайно, більш-менш складною. Ми виявили, що, зокрема, у наймолодших досліджуваних (у віці 3-4 роки) тема зазвичай дуже проста. Наприклад, тема оповідання маленького Сергійка про лева така: “Я не хочу носити ніякого одягу, хочу бути брудним і вести себе як маленька дитина, тому що їй дістається більше любові”. З іншого боку, теми можуть бути більш складними, як, наприклад, у досліджуваного Міши: “Я всемогутній і небезпечний, але щоб подобатися іншим і бути в мирі з самим собою я повинен приховувати свої агресивні і властолюбні бажання.” Тема в цьому випадку – просто переформульовка моралі розповіді, яка, однак, може мати більш ніж одну тему; ці теми іноді тісно переплітаються.
2. Головний герой
Всі наші міркування ґрунтуються на основному припущенні про те, що розповідь досліджуваного, по суті, це розповідь про нього самого. Хоча в оповіданні може бути багато дійових осіб, необхідно підкреслити, що мова йде про персонажа, з яким досліджуваний переважно ідентифікує себе як головного героя. В оповіданні може бути більш ніж один герой, і наш досліджуваний може ідентифікувати себе з усіма ними, або спочатку з одним, а потім з іншим героєм. Дитина може ідентифікувати себе з героєм протилежної статі; такі відхилення важливо фіксувати. Іноді персонаж, з яким ідентифікує себе досліджуваний, грає в оповіданні другорядну роль. З його допомогою можна дізнатися про глибоко пригнічені несвідомі атитюди дитини. Можливо, інтереси, бажання, недоліки, таланти і здібності, якими наділяється головний герой, властиві самому досліджуваному, або він хоче ними володіти, або побоюється, що вони у нього є.
Важливо звертати увагу на адекватність поведінки героя, тобто його здатність справлятися з різними проблемами так, як це прийнято в суспільстві, до якого він належить. Адекватність поведінки героя є кращим показником сили “Я”: це, так чи інакше, адекватність поведінки самого досліджуваного.
Приклад неадекватної реакції. В оповіданні по картині № 3 герой – могутній лев, але йому не подобається, як він виглядає, і врешті-решт він може бути щасливий, тільки відмовившись від своєї всемогутності.
3. Я -образ
Під Я-образом ми розуміємо уявлення досліджуваного про своє тіло, про себе в цілому і про свою соціальну роль. Приклад: дитина незвично відкритим текстом говорить. “Він не володіє красивим тілом”, – а потім розповідає, яке б вона хотіла мати тіло і образ великої, сильної і всемогутньої людини.
4. Головні потреби і мотиви героя
Буває, що потреби героя мають безпосереднє відношення до потреб досліджуваного: ці потреби можуть принаймні частково відображатися в реальній поведінці дитини, а можуть бути прямо протилежні справжнім потребам досліджуваного й означати їх доповнення у фантазії дитини. Іншими словами, дуже агресивні за змістом розповіді можуть створюватися або дуже агресивною дитиною, або, навпаки, досить лагідною, пасивно-агресивною, у якого є агресивні фантазії.
Перед психологом стоїть складне завдання – визначити, в якій мірі потреби героя мають відношення до багатогранної особистості досліджуваного, а також, з’ясувати взаємозв’язок особистісних особливостей з поведінкою, що виявляється в ситуації обстеження. Саме тут буде найбільш корисним та інформативним порівняння з реальними клінічними даними. Якщо про дитину відомо, що вона дуже пасивна, сором’язлива і уникає спілкування, а її оповідання за картинками ДАТ переповнені агресією, то компенсаторна природа фантазій очевидна.
Персонажі, предмети і обставини, що включаються в розповідь. У дитини, який у ряді оповідань згадує про ті чи інші види зброї (навіть якщо в контексті розповіді не йдеться про її використання), або про їжу (навіть якщо в оповіданні її і не їдять), можна попередньо припустити наявність потреби в агресії або, відповідно, оральному задоволенні. Зовнішні обставини, такі як несправедливість, строгість, байдужість, втрата і обман допомагають зрозуміти природу того світу, в якому, як вона сама вважає, живе дитина.
Персонажі, предмети і обставини, що не включаються в розповідь. Точно так само, якщо один або більше персонажів малюнку не включається в розповідь, необхідно пам’ятати про їх можливу значущість для досліджуваного. Найпростіший приклад – вираз бажання, яке полягає в тому, щоб персонаж або предмет були відсутні. Це може означати явну ворожість або негативне ставлення до персонажа або предмета, зухвалому серйозному внутрішньому конфлікті.
5. Поняття середовища
Чим більш постійна картина середовища в оповіданнях по малюнках ДАТ, тим більше у нас підстав стверджувати, що вона є важливим ключем до розуміння поведінки дитини у повсякденному житті.
Ідентифікація. Важливо відзначити, з ким дитина ідентифікує себе в сім’ї, – а саме, з ким із братів чи сестер, батьків і т.д. Також важливо виявити адекватність ідентифікації дитиною себе з іншими.
6. Персонажі, які сприймаються як…
У даному випадку нас цікавить, яким чином бачить дитина оточуючих її людей, а також як вона реагує на них. Ми знаємо дещо про відносини до об’єкта, які по своїй якості можуть бути симбіотичними, анаклітичними, орально залежними, амбівалентним і т.д. залежно від стадії розвитку особистості і від особистості конкретної людини. Однак, у більш широкому сенсі ми можемо описово говорити про відносини підтримки, змагання, і т.д.
 
7. Значущі конфлікти
Коли ми приступаємо до аналізу значущих конфліктів, ми хочемо дізнатися не тільки про природу конфліктів, а й про захисні механізми, які використовує дитина, щоб позбутися страху в цих конфліктах.
Зауважимо, що починаючи з трирічного віку, ми не повинні бити тривогу, виявивши ознаки боротьби Едипового комплексу з захистом від уявних взаємин. Деякі конфлікти являють собою нормальне явище для розвитку особистості.
8. Природа страхів
Необхідно особливо підкреслити значення виявлення основних страхів дитини. Найбільш важливими є ті, які пов’язані з фізичною небезпекою, можливістю покарання, відсутністю або втратою любові (несхваленням) і небезпекою бути покинутим (самотністю, відсутністю підтримки). Важливо зафіксувати особливості психологічного захисту від страхів, які опановують дитиною, а також форми, які цей захист приймає – уникнення, пасивність, агресія, оральне володіння, заперечення, регресія і пр.
9. Головні захисні механізми
Нерідко таке вивчення захисних механізмів може дати більше інформації, в тому сенсі, що самі мотиви можуть проявлятися менш чітко, ніж психологічні захисти від них, з іншого боку, захисні механізми можуть бути більш тісно пов’язані з поведінкою дитини, яка спостерігається.
При вивченні дитячих оповідань необхідно пам’ятати, що ми розглядаємо природу і патогенез захистів та інших структурних концептів у певних вікових рамках. Те. що цілком нормально для дітей одного віку, може бути патологією для дітей іншого віку.
Адекватність супер-его, що виявляється в “покарання” за “злочин”
Обране покарання дає нам можливість визначити ступінь “строгості супер-его”.
10. Інтеграція его
Наскільки дитина здатна на компроміс між мотивами і вимогами дійсності, з одного боку, і командами її супер-его, з іншого?
У даному випадку нас цікавлять також формальні характеристики: чи може досліджуваний скласти відповідну розповідь за когнітивним стимулу картинки або він повністю ігнорує стимул і складає розповідь, що не має ніякого явного відношення до зображення, тому що він недостатньо розвинений і дуже зайнятий власними проблемами, щоб сприймати навколишню дійсність? Чи отримує досліджуваний задоволення і вивільнення від тривоги, спричиненої тестом, даючи дуже стереотипні відповіді, або він достатньо інтелектуально розвинений, щоб підійти до завдання творчо і скласти більш-менш оригінальні розповіді?
Взято з http://psuhe.at.ua/
Інші інструменти діагностики дивіться тут
Advertisements

One thought on “Дитячий апперцептивний тест

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s