Жив-був Будинок. Це був дуже гарний, веселий і привітний. Ось тільки в Будинку не було господарів і він чекав, коли ж вони нарешті з’являться. Нарешті цей день настав! У Будинок заселилась ціла сім’я: мама, тато і хлопчик! Який же радий був Будинок, як він мріяв про те, як дружно вони будуть жити разом!

– Я буду допомагати їм, буду захищати їх від бід і негоди, а вони будуть про мене піклуватися – думав він.

Ось нарешті сім’я в’їхала в будинок, розставила меблі, розклала по місцях речі, іграшки. І життя пішло. Тільки, ось, на жаль зовсім не так, як уявляв її собі Будинок. У перший же вечір, перед тим, як піти спати хлопчик розкидав свої іграшки по всьому будинку, він навіть не звернув уваги на те, що батьки попросили його прибрати за собою після гри. Це продовжилося і на наступний день. Книги, іграшки, олівці тепер були розкидані всюди. Будинок спохмурнів. Він не знав, що йому робити. Минуло ще кілька днів, і Будинок зрозумів, чому хлопчик не хотів прибирати за собою. Він просто робив те ж саме, що і його батьки. Тато всюди залишав свої речі, мама часто забувала мити посуд. А вже про те, щоб вимити підлогу або вікна й мови не було! Будинкові було дуже сумно, адже він так хотів зробити життя своїх господарів щасливим, а вони зовсім не хотіли допомагати йому і проявити трішки турботи.

– Хіба в такому брудному будинку люди можуть бути щасливі ?! – Думав він, – Ні, не потрібні мені такі господарі. Краще самому.
От і вирішив будинок вигнати цю сім’ю. Для цього він став гудіти ночами. Ось так, тихенько:
– Уууууууууууууу ……

Гудів він кілька днів поспіль. Сім’я подумала, що в Будинку живуть привиди. Вони зібрали свої речі і поїхали. Правда, Будинку все одно було дуже і дуже сумно.

Тому він зрадів, коли через кілька днів в нього в’їхала інша сім’я: мама, тато і дівчинка. Мама з дівчинкою вимили підлогу та вікна, повісили різнокольорові фіранки, поставили горщики з квітами. Будинкові це так сподобалося, що він посміхнувся, і настрій його відразу покращився. Перед тим, як лягати спати, дівчинка прибрала всі свої іграшки, а потім мама почитала їй цікаві казки. Будинок із задоволенням слухав казки. Як же вони йому сподобалися! І знову життя потекло своєю рікою.

Нові господарі дуже дбали про будинок, прибирали його. Дівчинка завжди розкладала по місцях свої речі, книги та іграшки. А ще, вона допомагала мамі: витирала пил, подавала прищіпки та багато іншого. Коли сім’я поверталася додому в поганому настрої, Будинок робив все можливе, щоб їм ставало веселіше. І сім’я дуже любила Будинок і була в ньому щаслива.

Будинкові було так приємно, що часом він навіть починав співати:
Як добре ми всі живемо,
Хороші люди і їх милий будинок.
Затишок і щастя, і доброта.
Тара-та-та, тара- та-та.

Тільки він співав тихо-тихо, щоб господарі не почули його і не злякалися. Адже це були найкращі господарі на світі. А він був – найщасливіший Будинок!

Переклад з російської
Автор: Марія Шкурина

Ще більше терапевтичних казок та як правильно їх використовувати читайте тут