Коли дитина не розлучається з комп’ютером. Федя і комп’ютер

комп

Жив-був в одному місті хлопчик на ім’я Федя. Він був чудовим хлопчиком, дуже добрим і чуйним. Було у нього багато друзів. І все б було добре, тільки ось одного разу тато приніс в дім комп’ютер.
Феді комп’ютер відразу дуже сподобався. Він так ним зацікавився, що майже не відходив від нього. Як тільки прокидається, відразу біжить до свого нового друга – комп’ютера. І майже весь день грає в різні ігри.

Батьки почали переживати, що Федя так захопився комп’ютером, що зір у нього може від цього зіпсуватися. Намагалися з ним розмовляти, але Федя і слухати нікого не хотів!

Якось раз, ледве прокинувшись, Федя, як звичайно, сів за комп’ютер і почав грати. Мама покликала його снідати, але Федя сказав, що дуже зайнятий і їсти поки не буде.

– Іди хоч вмийся, – сказала мама.

Але Федя не звернув на її слова жодної уваги.
Потім за Федором зайшли хлопці і покликали грати у футбол. Але він не зміг відірватися від комп’ютера і гуляти не пішов. Хлопці образилися, що Федя зовсім забув про них останнім часом, і пішли.

Так Федя грав до самого вечора, поки не відчув, що очі його зовсім втомилися, а живіт наполегливо просить їсти. Хотів Федя встати з-за столу, але не зміг. З ним стали відбуватися якісь дивні речі: руки зовсім не слухали, продовжували проти Федіної волі натискати на клавіші клавіатури; а ноги і того гірше – оніміли, і Федя не міг ступити й кроку. Що ж робити?

Прийшла мама, але й вона нічим не змогла допомогти. Руки хлопчика і далі робили, що хотіли, а ноги нічого робити не могли.

– Як же я тепер буду їсти і грати у футбол? – Заплакав Федя.

Тоді мама покликала лікаря. Лікар уважно оглянув Федю і дав пігулку, після якої руки і ноги стали слухатися. А потім простягнув флакончик з вітамінами.

– Це не прості вітаміни, а чарівні, – сказав лікар. – Вони допоможуть тобі грати на комп’ютері. Як тільки захочеш сісти за комп’ютер, так з’їси одну вітамінку, і з твоїми руками і ногами нічого не станеться. Але пам’ятай: вітаміни ці діють всього 30 хвилин. Якщо через півгодини ти не відійдеш від комп’ютера, руки знову перестануть тебе слухатися, а ноги оніміють. І я тобі вже більше не зможу допомогти.

Так Федя і став робити: з’їдав вітамінку і півгодини грав на комп’ютері. А потім йшов займатися іншими справами. Спочатку Феді було дуже важко кидати гру, але він згадував про свої ручки і ніжки, про те, як погано, коли вони не слухаються, і вимикав комп’ютер. А потім він так до цього звик, що й не засмучувався.

Ще Федя зрозумів, що ручкам і ніжкам потрібно багато рухатися, бігати, стрибати, що потрібно допомагати мамі і робити багато інших корисних справ. Тоді з ними нічого не трапиться, і вони будуть справно служити йому все життя. І з тих пір, як Федя це зрозумів, вітаміни йому більше не потрібні стали. Він сам навчився керувати собою і своїм часом! Батьки були дуже раді, що Федя став таким самостійним. А друзів у нього з’явилося ще більше.

Переклад з російської
Автор: Ірина Маніченко

Ще більше терапевтичних казок та як правильно їх використовувати читайте тут

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s