Заняття “Свято 8 березня”. Підсумки.

Заняття пройшло досить динамічно та продуктивно. Всі діти (на цей раз було 5 хлопчиків) були включені в роботу і зацікавлені у вправах. Хлопці розповіли мені про весну і про свято 8 березня. Виявляється скільки вони всього уже знають!

Мене порадувала вправа про маму.

Так, діти одразу досить охоче почали описувати своїх матусь і що цікаво – негативні характеристики лунали з такою ж періодичністю, як і позитивні. Це свідчить про те, що діти щирі, справжні і говорять що думають. У висновку, в учасників піднялась хвиля різноманітних почуттів, що само собою стимулює розвиток емоційної сфери.

Крім того, хлопчики прекрасно імітували хатні справи мам. Отже, всі вони вміють і знають, що робити, коли справа стосується господарства і головне – хочуть цього! Мамам треба тільки “почути” дітей та інколи підкоригувати вміння.

Ось приклади малюнків “Мама і я”.

Для того, щоб докладно подивитись інтерпретацію даних зображень рекомендую переглянути інтерпретації проективних методик “Малюнок людини” та “Малюнок сім’ї”.

Наголошу на моментах, які кинулись в очі особисто мені.

На першому малюнку хлопчик (5 років) намалював будинок, маму і себе. Саме зображення будинку (хоча цього і не було в інструкції) свідчить про теплоту та затишок, але лінії, якими окреслений будинок демонструють сильний натиск, що може свідчити про деяку тривожність. Насторожує відсутність рис обличчя. Взагалі, обличчя – символ сфери спілкування, найважливіший центр комунікації. Дитина, яка зазнає труднощів у спілкуванні, упускає зображення рис обличчя. Те, що мені відомо із сімейної ситуації (мама була в мене на консультації): батьки дуже люблячі; мама досить сильно переймається розвитком дитини, прагне, щоб він виконував різні завдання, вмів читати, а дитина демонструє надзвичайно великий протест цьому. Можна припустити, що відмова від спілкування, взаємодії, яку показав хлопчик на малюнку – результат надмірного тиску батьків. Цікаво, що малюк намалював екстравертовані пози, що свідчить про готовність до взаємодії, відкритість. Це ще раз підтверджує, що дитина відкрита, але на даному етапі демонструє протест.

На малюнку №2 хлопчик (5 років) намалював маму і себе. В очі кидається великий розмір голови мами (свідчить про те, що досліджуваний велике значення надає саме мисленню, раціональній сфері), екстравертована поза (свідчить про відкритість) та відсутність рук на малюнку у хлопчика. На останньому зупинюсь детальніше. Руки – це символ комунікативності і активності. Думаю, що саме на активність треба звернути увагу в даному випадку, оскільки по ходу виконання малюнку хлопець неодноразово говорив про те, що він “не вміє”, “не може”, “не знає як” малювати, про те, що втомився і хоче відпочити; крім того постійно перепитував чи правильно він малює (кожен штрих!). Батьки дитини відмічали, що хлопець часто демонструє невпевненість у власних силах. Думаю, що саме це міг показати хлопчик на своєму малюнку.

Останній, третій, малюнок, який хотілося б розглянути, викликав в мене досить тривожні відчуття. Перша намальована мама (фігура справа), потім сам хлопчик (фігура зліва). Акцентування на штрихуванні всієї намальованої фігури або її частини можна спостерігати в малюнках тривожних дітей. Крім того, це ознака наявності конфлікту. Також я звернула увагу на те, що розміри зображень мами і дитини майже однакові – це може свідчити про неадекватну самооцінку, але з цим треба розбиратись докладніше.

Наш святковий танок вийшов дуже жвавий, шкода, що на фото неможливо відобразити всієї динаміки.