Вперше техніка «каракулі» була розроблена і описана Д Віннікоттом.
В даний час ця методика має кілька модифікацій та описів викладених авторами: Л.Лоуі, М.Бетенскі, Р.Френкель, А Копитін, Л Лебедєва в наукових дослідженнях.
Різноманітні варіанти методики практикуються як у груповій, так і в індивідуальній роботі з людьми будь-якого віку.

Техніка «каракулі» сприяє оптимізації міжособистісного і внутрішньогрупового спілкування, групової згуртованості, розвитку і вдосконаленню комунікативних навичок, налаштовує на прояв взаємної емоційної підтримки.

Техніка «каракулі» має діагностичну спрямованість і сприяє дослідженню людиною власних почуттів і переживань, а також зняттю м’язових, емоційних напружень, розслабленню.

Техніка «каракулі» зачіпає сферу творчого потенціалу особистості, звільняє його і тим самим сприяє особистісному зростанню людини, підвищенню її впевненості у власних можливостях.

Варіанти методики:

Техніка «плями, каракулі» (М.Бетенскі)

Дана образотворча техніка в поєднанні з музикою спонукає особистість дорослого / дитини до саморозкриття, дослідженню власного емоційного стану, розвитку творчої уяви.

Опис техніки:

Учасникам пропонується вибрати папір і образотворчі матеріали за бажанням, послухати ритм і настрій музичного твору, уявити собі образ, про який розповідає музика, потім зобразити його експресивно (за допомогою каракулей, ляпок, ліній, крапок, плям, відбитків та ін.)

На етапі обговорення учасники розповідають про свій малюнок, відзначають, чи вийшло передати задуманий образ, чи вийшло у них що-небудь несподіване, і на що воно може бути схожим, що позначає обраний для малюнка колір. Інші учасники терапевтичної групи теж підключаються до обговорення і інтерпретації робіт, розповідають про свої враження від творчого процесу, відзначають емоційний клімат у групі.

Техніка «глиняні каракулі» (Р.Френкель)

Техніка використовується для встановлення тісного контакту між ведучим та учасником сесії, особливо ефективна в роботі з дітьми, що зазнають труднощів і страху перед малюванням, зображенням чого-небудь.

Опис техніки:

Ведучий пропонує учасникам по шматку м’якої глини. Кожен учасник повинен спробувати виліпити 4 або 5 будь-яких фігур різної форми, ведучий сам робить те ж саме (можна користуватися різними інструментами). Потім учасники міняються фігурками, для того щоб об’єднати їх яким-небудь чином і створити композицію (можна додавати ще глини). Отримавши готові фігурки, учасник відчуває себе більш впевнено в створенні образу. По завершенню роботи учасники розглядають те, що вийшло, і обговорюють свої вироби. Після того, як вони висохнуть, можна продовжити роботу на етапі розфарбовування фігур.

Техніка «каракулі» (Л.Лоуі)

Техніка сприяє формуванню оптимального внутрішньогрупового комунікативного середовища, дає діагностичну інформацію про сформовану внутрішньогрупову взаємодію.

Опис техніки:

Ведучий кладе великий аркуш паперу на стіл, і просить учасників вибрати один олівець, (фломастер). Дві людини не можуть використовувати однаковий колір. Потім ведучий пропонує учасникам швидко намалювати на аркуші каракулі – безладні, безперервні лінії. Потім домальовування відбувається по черзі. Ведучий стежить за тим, щоб кожен учасник, малюючи в порядку черги, вносив в малюнок лише мінімальні доповнення – тоді всі візьмуть участь у створенні закінченої композиції по кілька разів. Подорож малюнка з рук в руки продовжується до тих пір, поки кожен не вирішить, що йому більше нічого до нього домальовувати.

На наступному етапі відбувається обговорення малюнка. Що кожен з учасників бачить в малюнку. Таке обговорення може сказати дуже багато про особливості кожного учасника і те, як люди взаємодіють один з одним.

Деякі особливості малюнка, що підлягають обговоренню: переважання одного кольору, сюжети і образи, що відображають взаємовідношення учасників у групі; що привніс кожен учасник в малюнок і як його праця вплинула на хід і результат спільної роботи.

У висновку обговорення учасники можуть скласти якусь сюжетну колективну історію по малюнку.

Техніка «Каракулі і метаморфози» (А. Копитін)

 

Техніка не накладає обмежень на дії учасників, можливість трансформації образів сприяє розкриттю творчого потенціалу учасників, активізації уяви, катарсичного процесу.

Опис техніки:

На першому етапі перед учасником сесії стоїть одна єдина задача – вільний рух олівця по аркуші паперу без будь-якої мети і задуму, в результаті якого виходить складний клубок ліній. У цьому «клубку» слід потім побачити який-небудь образ і розвинути його.

На наступних етапах учасникам можуть бути запропоновані наступні творчі завдання:

Ведення «щоденника каракулей», фіксування змін за певний проміжок часу допоможе простежити динаміку процесу і зробити висновки.

На основі створених каракулей учасникам пропонується скласти розповідь.
Учасники можуть спробувати виразити в словах свої почуття та асоціації, що з’являються при створенні різних каракулей.

Для створення каракулей даною методикою передбачено використання відбитків фарби на папері (отримані за допомогою кисті або руки) як попередню основу для створення образу, робити це можна за участю всіх членів групи, але на великому вертикально розташованому аркуші паперу.

Ще одним з варіантів методики є зображення ініціалів або автографів, при трансформуванні яких карлючками, учасники знаходять в їх обрисах образ і розвивають його.