Трирічна дитина переживає становлення маленької особистості. Цей етап болісно переживає не тільки вона сама, але і батьки, які губляться в здогадах, чим допомогти своєму чаду в цій ситуації. І хоча капризи трирічних діток часто виводять батьків з себе, цей період обов’язково повинен бути в житті вашої дитини, адже саме в цей період в дитині виникає прагнення до самостійності і прояву сили волі. Відсутність будь-яких проявів кризи трьох років може бути сигналом затримки розвитку дитини, тому зустрічайте цей вік з радістю: малюк стає самостійним.

На етапі кризи трьох років важливо зловити золоту серединку між вседозволеністю і тотальною забороною всього.

Допомогти впоратися з кризою трьох років і направити виховання малюка в потрібне русло допоможуть сюжетні гри. Читати далі →

Якщо ви вмієте рахувати до трьох, то у вашому розпорядженні вже є дуже потужний засіб контролю над дітьми. Читати далі →

Метод по принципу відчутних наслідків – прекрасний спосіб не лише корекції поведінки, а і виховання відповідальності і самостійності в дитини.
Читати далі →

Найджелл Латта винайшов прекрасний метод регуляції поведінки для дітей, які мають проблеми із встановленням меж, не чують і не розуміють «ні», поводять себе нахабно і не розуміють норм, з якими нереально домовитись ніяким способом. Читати далі →

Багатьом сама ідея діаграми з наклейками здається нудною. Найчастіше це стверджують ті люди, які «все перепробували, але безуспішно». Як правило, завжди виявляється, що вони не змогли усвідомити головну думку. Читати далі →

Рассказывает молодая мама по имени Галя:

— Я просто не знаю, как себя вести. До двух лет мы жили спокойно. Она все понимала. Я скажу — она сделает. А теперь… Я говорю: подними игрушку, а она еще и другую на пол бросит. Я говорю: нельзя книги рвать, так она дождется, пока я из комнаты уйду, достанет их из шкафа и порвет в мелкие клочки. Начинаешь наказывать — орет как резаная, на пол кидается. Кухонный стол новый маркером разрисовала — бабушку чуть удар не хватил. У мужа со стола схватила какую-то важную бумагу — скомкала. И ведь знает же, что нельзя. Все равно… На улице тоже… Сначала: не пойду гулять. Потом — не пойду домой. Я уже сама не понимаю, чего ей надо. У невропатолога были, он сказал: здорова. Правда, таблетки какие-то выписал… Муж говорит: ты ее избаловала. А я ее, вроде, и не баловала никогда…
Читати далі →