Плануючи вагітність, відповідальні батьки щиро готові стати друзями своїй дитині, відкривати для неї світ і ділити інтереси. Але чи завжди у них є така можливість?

История первая.

— Я к вам без ребенка пришла.

— Ага, я вижу.

— Тут, наверное, во мне все дело.

— Ага, так бывает.

— Ему всего пять с половиной, и он же не может быть в чем-то виноват!

— Ага, не может, — женщина откровенно и очень сильно нервничала, и я для равновесия изображала законченного флегматика. Мне это нетрудно, хотя И. П. Павлов, наверное, определил бы меня как сангвиника.

— Понимаете, он меня раздражает. Все время. Но он обычный, понимаете? Я его обследовала, у невролога. Невролог сказал: мама, не выдумывайте себе, ваш сын здоров. Он просыпается в шесть утра, бежит и с радостным криком прыгает к нам в кровать. Муж с ним возится, смеется, иногда в выходные они даже потом еще засыпают ненадолго. Но я уже не могу заснуть, встаю, ухожу в кухню, в ванну, злая прямо с утра. Раньше у нас с мужем иногда по утрам… ну, вы понимаете. С вечера он очень устает на работе, клюет носом уже за столом… Но теперь уже давно ничего, с ребенком как же? Мы садимся за стол, он все время все хватает, откусывает от трех кусков одновременно, я ему делаю замечание, а он: «Мне так вкусно — сначала сладкое, и тут же сразу — солененькое». Ест быстро, шумно, как будто кто отнимет. Когда играет, у него все время что-то падает и понарошку стреляет или взрывается: бах! Бум! Трах-тарарах! Он меня зовет: мама, поиграй со мной! — а я просто не могу так играть. Я предлагаю: давай в магазин, а ему неинтересно, он говорит: «Давай на магазин грабители напали, во-о-от с таким пистолетом! Я буду грабителем!» Читати далі →

Діти-аутисти унікальні і бачать світ не так як інші люди. Їх відмінності яскраво виражені в контексті навичок спілкування. Аутисти користуються власною мовою і оперують системою, яка працює на них. Якщо у вас є знайома дитина з діагнозом аутизм, тоді вам важливо вивчити їхню мову, щоб правильно вести себе і спілкуватися з ними. Читати далі →

Батьки недооцінюють найпростіші ігри для малюків. Ті ігри, де є рахування, знайомство з буквами, в яких потрібно застосувати логіку, у всіх «за честь», а ось щось простіше сприймається як непотрібне і відволікає від головного.

Тим часом саме прості, рухливі і легкі гри несуть в собі найбільший розвивальний потенціал. Читати далі →

Толі на Новий рік Дід Мороз під ялинку поклав чудовий айпад. Збулася Толина мрія! А то у всіх діток в дитячому садку є айпад, а у Толі немає. Тепер і у Толі з’явився айпад. Толя цілий день ходив щасливий і сіяв, як нова монета. Він ні на хвилину не розлучався зі своїм айпадом і цілував його в екран: Читати далі →

У сучасному світі дитяча агресія — не рідкість. Вона може проявлятися у вигляді крику, кусання, штовхання або протестної поведінки. Але агресія — це не завжди «погано». Це сигнал: дитина не справляється з емоціями, відчуває загрозу, тривогу або фрустрацію. Завдання дорослих — не придушувати агресію, а допомогти дитині виразити її безпечно й конструктивно. Одним із ефективних інструментів для цього є батаки.

🔨 Що таке батаки?

Батаки — це м’які, безпечні “палиці”, зазвичай зроблені зі спіненого матеріалу або легких тканин, які можна використовувати для активних ігор, емоційного розвантаження чи роботи з тілом. Вони популярні в арт-терапії, тілесно-орієнтованій терапії та корекційних іграх.

Імовірно, батаки – родичі старих батак (палиця або прут), але створені вони для інших цілей. Діти не завжди можуть сказати про свою образу або злість, а бійки і сварки між дітьми – цілком звичайна справа. Батаки дозволяють висловити свої почуття в абсолютно безпечних турнірних боях. Крім того, в таких «боях» діти вчаться відчувати межу, до якої безпечно проявляти свою агресію, захищати себе і свої інтереси. Читати далі →

Ці 25 цитат з легендарної книги Льюїса Керола про життя і його закони. Ці явно не дитячі висловлювання ми починаємо розуміти лише подорослішавши! Читати далі →

“Моя 14-річна дочка зовсім від рук відбилася: вона взагалі не реагує, коли я прошу її що-небудь зробити. Робить такий вигляд, ніби мене і немає зовсім поруч. А мені вже набридло повторювати:” Скільки разів тобі говорити ?! ! “- все одно немає ніякої відповіді.” Відстань! “- і то не завжди може сказати …”
Читати далі →

Часто запитують, чи потрібно допускати до свідомості дитини страшні, жорсткі речі, і в якій мірі це потрібно. Скоріше за все, нікому не прийде в голову тримати дитину на жахіттях весь час. Але ізолювати дитину від усього негативного – неправильно. Читати далі →

Ірина Млодік, гештальт-терапевт, екзистенціальний психотерапевт, автор книг, кандидат психологічних наук. Ось її нова стаття на тему дитячої брехні.

“Когда наши дети начинают нам врать, для большинства взрослых это сигнал к наступлению в борьбе за правду и честность. Совравший нам ребенок подвергается последовательно или в произвольном порядке: допросу, устыжению, давлению, угрозам и активным попыткам выяснить «всю правду». И самое печальное, что родители абсолютно убеждены в том, что во лжи виноват сам ребенок, и его «порочное» поведение требуется немедленно искоренить.

Важно понимать, что детское вранье, чаще всего (за исключением определенной психической патологии) – это последствия неправильно выстроенных детско-родительских отношений. И потому, прежде всего, родителям стоит задать вопрос самим себе: «Что же мы делаем не так?», и хотя бы попытаться посмотреть на этот инцидент как на симптом. Читати далі →