1. Говоріть з дітьми на їхньому рівні, зрозумілими для них словами, використовуючи казки, історії, вигаданих персонажів. Рекомендуємо інтерактивну книгу для спільного читання з дітьми “Левеня і срібна лапка” Розмовляючи з малюком, уважно стежте за його реакією, якщо рівень тривоги почне підійматися, пам’ятайте, що діти дуже добре відчувають вас, дорослих. Тому намагайтеся контролювати свої емоції, в розмові вселяйте віру в успіх. Проговорюйте, що зараз дуже багато людей працює над тим, щоб завершити цю війну.

1. Подбайте про інформаційну гігієну. Обмежте перегляд дитиною новин, травмуючої ситуації. Намагайтеся при дитині не обговорювати страшні події. Дотримуйтеся правила: чим молодша дитина, тим менше інформації. Наприклад, з малюками до трьох років не варто взагалі зачіпати тему війни, якщо вони самі не задають питань. А старшим дітям можна сказати, що вороги напали на нашу країну, але але наша сильна армія захистить нас і нашу державу, а “я захищатиму тебе”. Якщо син/донька більше не ставить запитань, можна завершити на цьому розмову. Це означає, що наразі цієї інформації йому/їй достатньо. Але якщо дитина все ще продовжує говорити і тривожиться, швидше за все, вона потребує вашої підтримки. Їй потрібно переконатися, що вона точно в безпеці. В такій ситуації найкраще говорити про те, що дорослі її люблять і обов`язково захищать. Це повинно стабілізувати емоційний стан дитини.
2. В розмові з дитиною контролюйте свої емоції. Для початку стабілізуйтеся самі. При потребі зверніться до спеціалістів за допомого. Головний посил в розмові з дитиною повинен бути таким: “Я точно знаю, що робити, я тебе захищу” Дитина відчує вашу впевненість і заспокоїться.
3. Підкреслюйте безпеку тут і тепер. Часто повторюйте: “Ти зараз у безпеці. Я поруч”
4. Називайте і приймайте емоції. Дайте зрозуміти, що боятися – це нормально. “Я бачу, що тобі страшно, і це нормально” Чудово допоможе в цьому книга Світлани Ройз “Ключі сили”
5. Розповідайте про захисників, ветеранів і допомогу. Рекомендуємо інтерактивну книгу для спільного читання з дітьми “Левеня і срібна лапка” Замість фокусу на війні – зміщуйте фокус уваги на тих, хто допомагає: військові, ветерани, волонтери, лікарі, рятувальники…

6. Основний критерій для того щоб розуміти чи потрібно продовжувати говорити з дитиною про війну – це її зацікавленість. Якщо дитина уникає розмови, в жодному разі не потрібно наполягати (за необхідності до будь-якої розмови завжди можна повернутися пізніше). Також у дітей, на відміну від нас, дорослих, ще немає досвіду, як потрібно поводитись в критичних ситуаціях і тому важливо навчити дитину алгоритмів того, як можна собі допомогти впоратися з емоціями.

7. Повертайте спокій через звичні ритуали (гра, казка, обійми, сон). Вони заспокоюють і дають відчуття стабільності.