Історія одного малюнка (з практики дитячого психолога)

12048914_818554554932133_1374006232_n

Малюємо ми з дітьми часто. Подобається майже всім, хоча майже усі спочатку голосно протестують : «Я не вмію!!!». Пояснюю: малювати уміють ті, хто любить малювати. Врешті малюки завзято беруться до справи. Саме так одного разу й народилася Рожева Пантера. Давайте познайомимося спочатку з її восьмилітньою господинею. Дівчинка зачаровує з першого погляду своєю безпосередністю і грайливим поглядом великих синіх очей. Дуже балакуча й рухлива, звикла бути в центрі уваги і звикла, що її люблять. Таких дітей порівнюють з янголятами. Тому я з подивом питаю, що ж привело це ангелятко до мене… Привела її, звісно ж, мама. А мама – це окрема тема. Вона зовсім не розуміла, навіщо ці всі забавки і чому її дитину не лікують правильно… Cумно про це згадувати, бо маму мені так і не вдалось переконати (часто такі речі потребують більше часу та ширших можливостей, ніж має клінічний психолог під час перебування дитини на лікуванні).

Так от, з’ясувалося, що Мартуся (назвімо її так) має нічні страхи (про які сама мама змовчала, вважаючи це неістотним). Читати далі

Advertisements